Персистуючий синдром сухого ока після ексимерлазерної корекції міопії та віддалені функціональні результати

Актуальність. Для корекції аметропій використовують методи рефракційної хірургії, з яких Laser In Situ Keratomileusis (LASIK) у 80%–85% – процедура вибору. Синдром сухого ока (ССО) – найчастіше ускладнення LASIK, частота якого сягає 20% через 6 місяців після втручання. Персистуючий ССО після LASIK здатний викликати гіперплазію епітелію, що може бути пов’язана з міопічним рефракційним регресом. Мета: дослідити вплив персистуючого синдрому сухого ока після ексимерлазерної корекції міопії на віддалені функціональні результати. Матеріали й методи. Спостерігали за 65 пацієнтами (130 очей), яких поділили на 2 групи залежно від методу ексимерлазерної корекції (ЕЛК) – LASIK і FemtoLASIK. 40 людей (80 очей) – контрольна група. Пацієнтам перед операцією і протягом спостереження аналізували маніфестну рефракцію, кератотопографію, AS-ОСТ, сльозопродукцію, стабільність слізної плівки, профарбовування очної поверхні. Термін спостереження – 6 місяців. Результати. У пацієнтів з діагностованим ССО спостерігався міопічний регрес у межах 0,5±0,1 D. Його частота серед усіх пацієнтів – 10,7% через 6 місяців після ЕЛК. У них спостерігалося потовщення епітелію на 7,9±0,25 мкм у центральній ділянці, у зоні 5–7 мм потовщення епітелію було 2±0,3 мкм, посилювалася іррегулярність рогівки під час виміру іррегулярності рогівки (CIM – Corneal Irregularity Measurement) на кератотопограмі, що зросла до 3,01±0,12 мкм, і ступінь профарбовування поверхні ока підвищився з 0,22±0,08 до 2,3±0,08. Серед пацієнтів, які не мали ССО, не відмічали рефракційного регресу, профарбовування поверхні в термін 6 місяців після ЕЛК міопії, СІМ був у межах 0,49–1,68 мкм. Товщина епітелію в центрі перевищувала периферичну не більше ніж на 2,5±0,3 мкм. Маніфестна рефракція коливалася в межах +0,12±0,1 D. Висновки. Виявлено 10,7% серед усіх пацієнтів із персистуючим ССО після ЕЛК міопії, у яких зафіксували рефракційний регрес у межах 0,5±0,1 D. Потовщення епітелію в центрі рогівки після ЕЛК у пацієнтів без ССО менше на 37,5%, ніж у пацієнтів із персистуючим ССО. Товщина епітелію рогівки менша при міопії на 6,4%, ніж за відсутності аметропій. Кератотопографічні дані виявляють нерегулярний астигматизм при ССО, який знижує якість зору, і пов’язані зі змінами товщини епітелію, рефракційним регресом після ЕЛК міопії. Профарбовування поверхні рогівки – доказ пошкодження епітелію рогівки при персистуючому ССО після ЕЛК міопії.