Хірургічне лікування та виживаність хворих з інвазивними пухлинами орбіти

Актуальність. Інтраорбітальна інвазія пухлин зустрічається нерідко, має місце у 27% випадків серед усіх краніофаціальних пухлин, які становлять 3% від пухлин голови та шиї. При цьому злоякісні пухлини виявляються частіше, ніж доброякісні, і становлять приблизно 73%. Вони агресивно, інвазивно проростають, що стає причиною появи ранніх локальних рецидивів після операції. Найчастіше інвазія орбіти зустрічається при злоякісних краніофаціальних пухлинах, що значно знижує виживаність хворих із 72 до 40%. При тотальному видаленні краніофаціальних пухлин, у тому числі тих, що мають інтраорбітальне поширення, виживаність і безрецедивний перебіг зростають. Проведення хворим екзентерації орбіти не підвищує виживаність і знижує якість життя таких хворих. Мета: вивчити результати хірургічного лікування й виживаність хворих зі злоякісними пухлинами краніофаціальної ділянки, що поширюються в орбіту. Матеріал і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування й виживаність 94 хворих, у яких мало місце інтраорбітальне поширення злоякісних краніофаціальних пухлин. Результати. Деструкція кісткової стінки орбіти (не передбачає зрощення з періорбітою, має місце тільки деструкція кісткової частини) виявлена у 27 (28,7%) випадках, інвазія періорбіти – у 67 (71,3%) випадках. Тотальне (чисті краї рани) видалення пухлини досягнуто в 100% випадків. На виживаність хворих впливає ступінь інвазії орбіти. Рецидиви виникли в 40 (44,7%) із 94 прооперованих хворих. Локальні інтраорбітальні рецидиви наявні в 10 хворих. Висновок. Інвазія орбіти відмічається часто при злоякісних краніофаціальних пухлинах і має місце в 71,3% випадків. Виживаність хворих на злоякісні краніофаціальні пухлини за ознакою їх гістологічної природи статистичної відмінності не має. Екзентерація орбіти не покращує показники виживаності й нерецедивного перебігу у хворих зі злоякісними краніофаціальними пухлинами з інвазією орбіти. Рецидив краніофаціальних пухлин виникає більше ніж утричі частіше у хворих, які мали проростання періорбіти до операції, ніж у хворих, у яких була тільки деструкція кісткових стінок орбіти.