Порушення циркуляції рідин у задній частині ока в механізмах розвитку пошкоджень зорового нерва (огляд літератури)

Припускається, що сітківка і зоровий нерв мають свою систему очищення, яка функціонує самостійно чи у взаємодії з системою очищення головного мозку. Цікавою є теорія глімфатичної системи ока, яка, імовірно функціонує подібно до глімфатичної системи головного мозку, має чотири сегменти і забезпечує обмін між внутрішньо очною, -черепною та міжклітинною рідинами та виведення продуктів метаболізму в задній частині ока. Мета – визначити значення порушення циркуляції рідин в задній частині ока в механізмах розвитку пошкоджень зорового нерву, за даними літератури. Методи – літературний огляд 48 джерел. Результати. Зоровий нерв за нормальних умов пропускає велику кількість рідин з ока до головного мозку й у зворотному напрямку. Баланс перфузії (імовірно, і реперфузії в разі патології) забезпечується за рахунок решітчастої пластинки, особливостей розміщення субарахноїдальних просторів у різних частинах нерва та AQP4-каналів, що їх підтримують. Постає питання, чи існує в зоровому нерві своя окрема глімфатична система, чи/яка взаємодіє з глімфатичною системою головного мозку? Також залишається не зрозумілим, як циркуляція внутрішньоочної рідини, міжклітинної рідини сітківки та головного мозку і спинномозкової рідини в зоровому нерві узгоджується з кров’ю, а також за умови коливання атмосферного тиску. Хоча ця теорія поки не визнана, тим не менше має багато прихильників, які пояснюють пошкодження зорового нерва саме через порушення циркуляції рідин. Сповільнення руху рідин, так як і сповільнення аксонального транспортування, можна розглядати за допомогою моменту трансформації невропатії в атрофію зорового нерва. Саме тому дослідження особливостей транспортування й обміну рідин у задній частині ока важливе під час вивчення захворювань зорового нерва, а корекцію порушень подібної циркуляції можна було б використовувати з лікувальною метою. Висновок. Порушення циркуляції рідини в задньому відрізку ока може мати місце в механізмах пошкоджень зорового нерва. Удосконалення діагностики з можливістю оцінювання гідродинаміки ока допоможе зрозуміти роль окремих компонентів, а їх корекція, імовірно, сприятиме відновленню зорового нерва.