Ефективність модифікованої діодної транссклеральної циклофотокоагуляції у хворих з вторинною болючою неоваскулярною глаукомою внаслідок оклюзії вен сітківки

Мета. Оцінити ефективність модифікованої діодної транссклеральної циклофотокоагуляції у пацієнтів з вторинною болючою НВГ внаслідок ОВС. Матеріал та методи. Відкрите проспективне дослідження включало 62 пацієнта (62 ока) з НВГ внаслідок ОВС. Всім пацієнтам проводили вимірювання ВОТ, визначали максимальну кориговану гостроту зору (МКГЗ), кількість застосовуваних протиглаукомних препаратів, лабораторні показники та оцінювали інтенсивність болю. В усіх випадках виконували діодну ТСК ЦФК з контактним волоконно-оптичним G-зондом з потужністю 1000 мВт, експозицією 1,5 с (енергія 1,5 Дж в імпульсі). Критеріями успіху вважалися: 1) значення ВОТ у післяопераційному періоді від 10 до 21 мм рт. ст. або його зниження на ≥ 30 % від початкового рівня; 2) відсутність очного болю; 3) збереження МКГЗ. Результати. Через 12 місяців після ТСК ЦФК зниження ВОТ досягло 48% (р = 0,000). Дві процедури ТСК ЦФК було виконано на 8 очах (13%), три на 18 очах (29%) та чотири на 7 очах (11%). З ускладнень на одному оці (1,6%) було відмічено гіфему, а на 6 очах (9,7%) — тривале запалення після ТСК ЦФК. Багатофакторний регресійний аналіз показав, що успіх ТСК ЦФК залежав від показника ВОТ до лікування (р=0,01), кількості місцевих гіпотензивних препаратів (р=0,03) та наявності ускладнень в передопераційному періоді (р=0,02), а також мав зв’язок з вихідним показником D-димеру <0,55 мг FEU/л (р=0,01). Виконана в ранні строки (перші три місяці після ОВС) панретинальна лазерна коагуляція з антиангіогенною терапією не запобігали розвитку НВГ, але також впливали на успіх ТСК ЦФК при розвитку НВГ. Висновки. Ефективність модифікованої діодної ТСК ЦФК у пацієнтів з НВГ внаслідок ОВС склала 71% при спостереженні протягом 12 місяців. Безпека модифікованої низькоінтенсивної діодної ТСК ЦФК полягає в відсутності серйозних ускладнень лазерного втручання (гіпотонія, субатрофія ока). На успіх ТСК ЦФК впливають офтальмологічні та системні ускладнення, які потребують лікування.