Визначення кореляційної залежності між ступенем помутніння кришталика, загальною антиоксидантною активністю та продуктами пероксидації у слізній рідині хворих при катаракті та супутньому бактеріальному кератиті

Мета. Визначення кореляційної залежності між ступенем помутніння кришталика, загальною антиоксидантною активністю та продуктами пероксидації у слізній рідині хворих при катаракті та супутньому стромальному бактеріальному кератиті без та з інстиляціями метилетилпіридинол гідрохлориду (МГ). Методи. Пацієнти з віковою катарактою і стромальним бактеріальним кератитом на тлі традиційного антибактеріального лікування інстиляційно отримували метилетилпіридинол гідрохлорид (дев'ять курсів інстиляцій протягом 18 тижнів, щоденно, протягом чотирьох тижнів з перервою на чотири тижні). Контролем були пацієнти, яким проводили традиційну антибактеріальну терапію без застосування МГ. Строк спостереження за розвитком вікової катаракти у пацієнтів на фоні кератиту становив до 18 місяців. Ступінь вираженості помутніння в кришталиках (від 0 до 5 балів) визначали за допомогою офтальмобіомікроскопії. В слізній рідині хворих кератитом без та з віковою катарактою визначали загальну антиоксидантну активність (ЗАА), вміст малонового діальдегіду (МДА) і дієнових кон’югатів (ДК). Вивчали взаємозв’язок між ступенем вираженості помутніння кришталика та рівнем метаболічних показників в слізній рідині, використовуючи рангову кореляцію за Спірменом. Результати. У хворих з катарактою на тлі кератиту та при застосуванні МГ встановлений більш виражений коефіцієнт кореляції Спірмена між ступенем помутніння кришталика та показниками ЗАА, МДА і ДК в сльозовій рідині пацієнтів, ніж тільки при кератиті. При застосуванні МГ у пацієнтів з катарактою та супутнім кератитом статистично значущий коефіцієнт кореляції в слізній рідині між станом кришталика та ЗАА становив R=-0,85, з МДА – R=0,80 та ДК – R=0,65, а між показниками про- та антиоксидантної системи ЗАА та МДА – R=-0,84, між ЗАА та ДК –R=-0,72. Висновки. Встановлені виражені кореляційні взаємозв'язки між ступенем помутніння кришталика та показниками прооксидантно-антиоксидантної системи в слізній рідині хворих свідчать про патогенетичну роль бактеріального кератиту при розвитку катаракти. МГ, який має антиоксидантні властивості, може бути включений в якості метаболічного засобу для профілактики структурно-функціональних порушень в кришталику при катарактогенезі та запальному процесі в рогівці.