Особливості репарації рогівки та післяопераційні ускладнення після різних видів поверхневої ексимерлазерної корекції міопії

Мета. Проаналізувати особливості репарації рогівки та післяопераційні ускладнення після різних видів поверхневої ексимерлазерної корекції міопії. Матеріал та методи. Проведено проспективне клінічне обсерваційне мультицентрове дослідження за участю 255 пацієнтів (510 очей), розподілених на три рівні групи залежно від методу ЕЛК (ФРК, транс-ФРК, LASEK). Оцінювали швидкість епітелізації, товщину епітелію та строми (AS-OCT), показник іррегулярності рогівки (CIM), нескориговану гостроту зору (НКГЗ) і частоту раннього хейзу протягом трьох місяців. Для оцінки взаємозв’язків проведено кореляційний аналіз і кластерний аналіз у PCA-просторі. Результати. Виявлено достовірні міжгрупові відмінності на ранніх термінах спостереження. Транс-ФРК продемонструвала найкращу динаміку епітелізації (затримка на 4–5-й день: 28% проти 38% пацієнтів у ФРК), найнижчу пікову товщину епітелію (64 мкм проти 74 мкм у LASEK) та менший набряк строми (444 мкм проти 460 мкм у ФРК). На 3-й місяць НКГЗ становила 1,00 у транс-ФРК проти 0,90 у ФРК (p = 0,0059). Хейз корелював із набряком строми (r = 0,96) та затримкою епітелізації (r = 0,93). Кластерний аналіз виявив групи пацієнтів із сукупними ознаками патологічної репарації незалежно від методу ЕЛК. Кластеризація виявила патологічні профілі у 16,5% (ФРК), 14,7% (LASEK) і 10,6% (транс-ФРК) пацієнтів, що підтверджує незалежні морфометричні патерни ускладненого загоєння. Висновки. Транс-ФРК забезпечує найкращу динаміку репарації рогівки та відновлення зору серед методів ЕЛК. На третій місяць функціональні та морфологічні відмінності між методами згладжуються. Найвища частота хейзу й ускладнень — після ФРК; найнижча — після транс-ФРК. Набряк строми та затримка епітелізації мають найвищу кореляцію із формуванням хейзу. Кластеризація виявила підгрупи з патологічним загоєнням незалежно від методу. Морфометричні параметри можуть розглядатись як предиктори ускладненої репарації після поверхневих методів ЕЛК, і їх комплексна оцінка має потенціал для прогнозу ризиків і подальшого дослідження нових етіологічних чинників післяопераційних ускладнень.