Модель прогнозу ефективності лікування діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2-го типу на підставі визначення маркерів ендотеліальної дисфункції

Мета. Розробити прогностичну модель оцінки ефективності лікування діабетичної ретинопатії (ДР) при цукровому діабеті (ЦД) 2-го типу на підставі визначення маркерів ендотеліальної дисфункції. Матеріал та методи. Дослідження виконано як одноцентрове проспективне спостережне когортне з 2-річним періодом спостереження. Обстежено 136 пацієнтів (136 очей) з ЦД 2-го типу та ДР, яких було розподілено на групи: 1-а – з непроліферативною ДР (60 очей), 2-а – з препроліферативною ДР (ППДР; 42 ока) та 3-я – з проліферативною ДР (ПДР; 34 ока). У сироватці крові імуноферментним методом визначали високочутливий С-реактивний протеїн (вч-СРП), едотелін-1, ендотеліальний моноцит-активуючий поліпептид-II (EMAP-II), ендотеліальну NO-синтазу (eNOS), інтерлейкіни (IL-1β і IL-6), а також вміст метаболітів оксиду азоту (NOx). Повторне офтальмологічне обстеження проводили через два роки лікування, яке включало консервативне, лазерну фотокоагуляцію, анти-VEGF, хірургічне (вітректомію) та їх поєднання. Аналіз результатів дослідження проводився в пакеті EZR v.1.54 (Австрія). Результати. У пацієнтів з різними стадіями ДР встановлено поступове збільшення вмісту у крові всіх маркерів ендотеліальної дисфункції в порівнянні з контролем (у 1,9–16,4 раза; p<0,001). Виключення становила eNOS, вміст якої зменшувався (у 1,5–3,7 раза; p<0,001). Всі показники (за виключенням NOx) мали зв'язок з ризиком швидкого прогресування ДР (AUC=0,77–0,88). Максимальні значення AUC (>0,8) були відмічені у моделях з EMAP-II, вч-СРП і IL-6. Специфічність моделей з вч-СРП, EMAP-II, eNOS і IL-6 перевищувала 85%, але їх чутливість була досить низькою. У багатофакторну модель прогнозування ризику швидкого прогресування ДР увійшли EMAP-II та eNOS, що вказувало на ключове значення цих маркерів для прогнозу ефективності лікування ДР. Модель мала відмінні показники якості AUC=0,92 (95% ВІ 0,86–0,96; чутливість – 81,0%, специфічність – 91,2%). Висновок. Доведений зв’язок маркерів ендотеліальної дисфункції з результатами лікування ДР. Вперше для української популяції побудована модель прогнозу ефективності лікування ДР з виділенням найбільш значущих маркерів ендотеліальної дисфункції – EMAP-II та eNOS.