Геліоенергетичні ресурси України за 1990 - 2020 рр.

Метою даної статті є оцінка потенціалу геліоенергетичних ресурсів України для визначення перспектив застосу­вання природних джерел енергії за 1991 - 2020 рр. Основний матеріал. В умовах сучасної зміни клімату важливого значення набуває енергетична незалежність нашої держави з використанням альтернативних відновлюваних джерел енергії, що визначають економічну доціль­ність їх застосування в енергопозалежних галузях економіки та різних сферах діяльності людства. Для цього сформована база даних окремих складових радіаційного режиму з використанням архіву спостере­жень метеорологічної й актинометричної мережі Центральної Геофізичної Обсерваторії імені Бориса Срезневського ДСНС України. При отриманні їх просторово-часового розподілу використано методи математичної статистики та картографії. Представлено спеціалізовані показники кліматичних ресурсів геліоенергетики для окремих актинометричних і метеорологічних станцій країни. Згідно до зміни складових радіаційного режиму наведено значення цих показ­ників за: 1991 - 2000 рр., 2001 - 2010 рр., 2011 - 2020 рр. Визначено внесок прямої сонячної радіації у сумарну за квітень - вересень, внесок сумарної радіації за квітень - вересень у річну суму. На основі моніторингу потоків корот­кохвильової радіації представлено збільшення тривалості сонячного сяйва та сумарної сонячної радіації протягом періоду дослідження. Наведено їх просторово-часовий розподіл і встановлено можливості запровадження ресурсів геліоенергетики за умов зростання річної суми тривалості сонячного сяйва вище 2000 год і річної суми сумарної сонячної радіації понад 4000 МДж / м². Висновки. У статті отримано поступове зростання потенціалу ресурсів геліоенергетики в Україні.